Особливості здійснення нотаріусами нотаріальних дій стосовно внутрішно переміщених осіб

Існує ряд правочинів, які вимагають їх нотаріального посвідчення, в іншому випадку вони не будуть чинними. Відповідно до статті 209 Цивільного кодексу України(далі – ЦК) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Відповідно до статті 220 ЦК у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

До правочинів, які вимагають обов’язкового посвідчення нотаріусами, належать, зокрема: купівля-продаж або дарування нерухомого майна, договір довічного утримання, договір позички транспортного засобу та ін.

Крім того, ВПО можуть звернутися до нотаріусів для посвідчення заповіту, копій документів та підписів, оформлення довіреностей, отримання витягу з реєстрів.

Не обійтися без послуг нотаріусів особам, які бажають реалізувати свої праващодо спадщини.

Разом з тим, особливості реального становища ВПО створюють складності в оформленні документів у нотаріусів.

Складності, з якими стикаються ВПО у відносинах з нотаріусами, можна поділити на дві групи. Перша пов’язана з об’єктивними неврегульованостями в законодавстві, які формально роблять неможливим вчинення нотаріусами тих чи інших нотаріальних дій. Існування другої групи стає можливим у результаті непрофесійності окремих нотаріусів.

Прикладом непрофесійності нотаріуса може служити відмова нотаріуса вчинити нотаріальну дію без надання громадянином довідки про взяття на облік ВПО, якщо останній має у паспорті реєстрацію на тимчасово окупованій території. Така відмова буде незаконною, крім випадків, коли для здійснення правочину необхідно підтвердити своє місце проживання за місцем вчинення нотаріальної дії.

Складності, з якими стикаються внутрішньо переміщені особи при реалізації права вступу у спадщину.

Випадок № 1.Нотаріус відмовила видати свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі того, що місце відкриття спадщини після смерті ВПО не встановлено.

Вихід: звернутися до суду у порядку цивільного провадження з заявою про встановлення факту, що місцем відкриття спадщини після смерті громадянина О., наприклад є м. Миколаїв. До заяви необхідно додати підтверджуючі докази того, що смерть особи настала саме в м. Миколаєві: лікарське свідоцтво про смерть, медичну книжку, докази отримання пенсії у м. Миколаєві, довідку з місця роботи та ін., також постанову нотаріуса про відмову вчинити нотаріальну дію.

Випадок № 2. Нотаріус на підконтрольній території відмовила громадянці видати свідоцтво про право на спадщину у зв’язку з тим, що спадкова справа була відкрита у м. Донецьку. У м. Донецьку брати громадянки звернулися до того самого нотаріуса з заявою про відмову від вступу у спадщину. Наразі нотаріус зазначила, що не має доступу до спадкових справ, які залишилися на тимчасово непідконтрольних територіях, а відповідно не може продовжувати дії у цій відкритій раніше справі та відповідно видати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Вихід: звернутися до суду з позовом до двох братів про визнання права власності на майно в порядку спадкування. До позову долучити підтверджуючі обставини документи та відмову нотаріуса про вчинення нотаріальних дій.

Наразі існує не вирішена на законодавчому рівні проблема, коли спадкова справа була відкрита на території, яка зараз є тимчасово окупованою, і доступу до неї немає. Діюче законодавство не передбачає механізму продовження ведення спадкової справи іншим нотаріусом на підконтрольній території у такому випадку. Тому єдиним шляхом за такої ситуації є звернення до суду з позовом про визнання права власності.

Особливості нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке знаходиться на тимчасово окупованій території.

У законодавстві зазначено, що вчинення правочину можливе за місцем реєстрації (прописки) однієї зі сторін або за місцем нерухомості. У випадку коли нерухомість знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, правочин не може проходити за місцезнаходженням нерухомості, наприклад у Донецьку чи Луганську.

Державні реєстри там закриті. Донецький нотаріальний округ перенесено до Маріуполя. Для жителів Донецької області, які продають нерухомість на тимчасово непідконтрольній Україні території, угода може проходити в Донецькій області за місцем тимчасової реєстрації продавця. Тобто жителю Донецька треба зареєструватися на підконтрольній Україні території як ВПО. Якщо продавець зареєстрований, наприклад, у Бахмуті, то угоду можна оформити в Бахмуті.

Якщо ж внутрішній переселенець проживає і зареєстрований, наприклад, у Полтаві, то операцію з продажу донецької квартири він може здійснити в нотаріуса,який працює в Полтаві.

Не вирішеною на законодавчому рівні залишається проблема, з якою стикаються ВПО, які бажають продати нерухоме майно – житло, в якому зареєстровані неповнолітні діти.

Так, відповідно до вимог пункту 1.8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подачі йому довідки про склад сім’ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання.

Однак вказану довідку форми № 3 може видати тільки ЖЕК за місцезнаходженням житла. Ця довідка, отримана на тимчасово непідконтрольній Україні території,буде засвідчена печаткою «ДНР», «ЛНР», «Республіки Крим», у той час як в Україні жоден документ із печаткою невизнаних республік законної сили не має.

Нотаріус, який відмовить посвідчити договір купівлі-продажу за відсутності вказаної довідки, буде формально правий, оскільки буде діяти на підставі закону. Виходом з цієї ситуації могло б бути, наприклад, надання нотаріусу інших документів, що підтверджують непорушення прав дітей на житло: реєстрації батьків та дітей в іншому житлі на підконтрольній території, довідки ВПО з реєстрацією, документів, що підтверджують право власності батьків/дітей на інше житло на підконтрольній території.