Правова допомога внутрішньо переміщеним особам при встановленні юридично значущих фактів

У Постанові Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що відповідно до Цивільного процесуального кодексу в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

– згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

– чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

– заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

– встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

Тимчасова окупація частини територій України та фактичне функціонування на них окупаційних «органів влади», які працюють не за українськими законами, створили ситуацію, за якої громадяни, що продовжують там жити, не мають можливості отримати безпосередньо на тих територіях офіційні документи, які підтверджують юридично значущі факти та визнаються Україною і цивілізованим світом.

Під тимчасово окупованими територіями слід розуміти як територію АР Крим(відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»), так і деякі території Донецької та Луганської областей (відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями»).

Незважаючи на окупацію, життя у людей триває: народжуються діти, укладаються шлюби, вмирають родичі.

Разом з тим у статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» прямо закріплено, що будь-які органи, їх посадові і службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими незаконними органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, за діючого законодавства особи, які бажають настання юридичних наслідків юридично значущих подій, які сталися на тимчасово окупованих територіях, повинні проходити додаткові процедури.

В Україні не існує ніяких законодавчих положень, які дозволяють визнавати чинними документи, видані на тимчасово окупованих територіях. Єдиним шляхом отримати, наприклад, свідоцтво про народження для дітей, які були народжені після тимчасової окупації території, що не перебуває під контролем України, є звернення до суду із заявою про встановленням факту народження особи на тимчасово окупованій території України. Як тільки факт народження буде встановлено судом, батьки можуть отримати свідоцтво про народження у будь-якому відділі реєстрації актів цивільного стану. Така сама тривала процедура потребується для встановлення факту смерті та отримання свідоцтва про смерть для подальшого вступу у спадщину.

24 лютого 2016 року Верховна Рада ухвалила зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), які дещо спростили процедуру встановлення таких фактів судом.

Так, статтею 317 ЦПК встановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню. Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Разом з тим, треба мати на увазі, що заяви про встановлення інших фактів, що мають юридичне значення, крім народження та смерті, підлягають розгляду у загальному порядку.

Розглянемо порядок звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення:

  1. Як оформлюється заява про встановлення факту?

Відповідно до статті 258 ЦПК у заяві повинно бути зазначено:

– який факт заявник просить встановити та з якою метою;

– причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

– докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

  1. Чи повинен заявник сплатити судовий збір за подання такої заяви?

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за розгляд заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник повинен сплатити судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу на відповідний рік.

Але є випадки, коли судовий збір не сплачується. Так, відповідно до пункту16 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не сплачується за подання заяви про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій.

Крім того, відповідно до статті 5 того ж закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

– інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;

– позивачі – громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

– учасники бойових дій, Герої України – у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав.

Також заявники можуть просити звільнити від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату, якщо майновий стан заявника не дозволяє сплатити судовий збір. Так, стаття 8 Закону України «Про судовий збір» говорить про те,що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на вказаних підставах.

Для збільшення шансів бути позбавленим обов’язку сплачувати судовий збір необхідно подати довідку про доходи, зі змісту якої суду буде зрозуміло, що заявник перебуває у скрутному матеріальному становищі і судовий збір для нього – це дійсно надмірний тягар.