З якими проблемами стикаються переселенці та чи захищені їхні права

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньопереміщених осіб» прийнятий 2014 року. З якими проблемами стикаються переселенці та чи захищені їхні права. Бесіда з військови мадвокатом, юристом громадської приймальні Чугуївської правозахисної групи Романом Лихачовим.

— В чому специфіка захисту прав переселенців?

Тематика захисту прав переселенців дуже широка. Пішов новий виток (після 2014-го року), який показує, що наша законодавча база не була готова до таких масштабних змін, адже під час воєнного стану потрібно багато нових законів, а приймаються вони дуже повільно. Іноді не завжди поділяю те, як саме вони приймаються, наприклад, нещодавно вийшла постанова Кабміну про те, що будуть проводитися перевірки замісцем проживання переселенців. Це спричинило велику інформхвилюй одразу ж уряд заявив, що перевірок не буде. А от чому не внести зміни в Постанову Кабміну – незрозуміло. Сумний факт, що багато пишуть у Facebook, але не завжди все підкріплено законодавчою частиною. Законодавство має бути одним для всіх, при цьому не бути двояким. По переселенцях багато питань, які вимагають практики вирішення судових спорів.

— З якими проблемами та запитаннями до вас найчастіше звертаються внутрішньо переміщені особи?
• Встановлення фактів народження та смерті. Коли хтось народився або помер на окупованій території, родичам доводиться встановлювати факт народження або смерті. Якщо брати топ питань, з якими звертаються переселенці, це буде першим в списку.
• Друге — це робота, яку вони втратили на підприємствах, які зруйновані і більше не існують. Наприклад, люди поїхали зі Станиці Луганської, підприємства вже немає, ані трудової книжки, ані печатки, нічого не залишилося. Також багато питань по невиплаті заробітної плати, по невиплачених пенсіях, по всіх соціальних гарантіях, їх реально багато і людям потрібно вирішувати їх тільки через суд. Думаю, треба якось спрощувати цю процедуру. Адже якщо з тієї ж Станиці Луганської жоден не зміг забрати трудову книжку, напевне ж це неможливо зробити. Потрібні якісь зміни в законодавстві, щоб менше завантажувати суди.

При цьому саме по собі звернення до суду для людини без юридичної освіти – це справжня подія. Треба щось написати, а для цього треба йти до юриста. Навіть якщо до безкоштовного, до центру безоплатної правової допомоги або до громадської організації як наша, треба дійти, підготувати документи, подати в суд. Біда в тому, що треба платити судовий збір, а ВПО часто банально не мають грошей. Суд може і звільнити від оплати збору, якщо довести, що немає доходу. Але ж переселенці фактично отримують 2 тисячі гривень, а це дохід. До того ж судовий збір необхідний, адже йде на забезпечення роботи суду. І все це теж потрібно. Суди, нажаль, на даний момент працюють дуже специфічно, часто буває таке, що в суді немає світла. Поки не вирішене питання з закупівлею генераторів. Уявляєте, що такий орган половину дня не може працювати, адже немає електроенергії. Тим часом навіть продуктові магазини у Львові забезпечуються владою на 50 відсотків генераторами, а суди — ні. Коли ввели воєнний стан, закрилися частково судові реєстри. Хоча у нас немає прецедентногоправа, і якщо суддя виніс таке рішення в цьому випадку, то це не означає, що він винесе таке саме рішення по типовому рішенню, але бувають потрібні зразки рішень Верховного суду, іншої практики,адвокати вивчають їх, поки незрозуміла мета закриття реєстрів.Частково їх потім відкрили, але шукати в нормальному форматі я не можу і це призводить до того, що не можу знайти навіть деякі свої справи, що з ними, чи винесено рішення по ним, зараз неможливо додзвонитися до суду навіть на мирній території. Також адреси судів прибрали з сайтів і незрозуміло, як людина має знайти суд, якщо вона не місцева.

• Дуже велика кількість пошкодженого майна. Є випадки, наприклад, на Салтівці в Харкові, жінці 75 років, чи буде хтось компенсувати, чи нададуть житло.
• Багато звернень від переселенців, яких виганяють із соціального житла. Переселенців спочатку приймають до себе в хату заоплату комунальних послуг, а завтра говорять: ми вирішили вас виселити. І людина нічого не може зробити з цим. Це дуже сумно, нажаль, часто діватися ВПО просто нікуди. Чіткої житлової програми немає.
— А як працює Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 року № 495 «Деякі заходи з формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб»?

Це питання в основному покладене на місцеву владу. Як правило, вона має вирішити це завдання, вона справляється як може. Зараз багато хто повернувся до рідних міст, багато хто не повернеться, вдалося закріпитися та не повертатися. Потрібна ж система бонусів, пільг та гарантій для тих, хто затребуваний за кордоном із кількості тих, що виїхали, щоб вони захотіли повертатися.

• Багато запитань про пільги для переселенців. Ми маємо розуміти, що багато хто не може влаштуватися на роботу просто в силу своєї неконкурентності в новій області, багатьом 55 років  і більше, таких людей не завжди хочуть брати на роботу.
• Запитання по мобілізації, багато запитань щодо виїзду за кордон.
• Наступне пов’язане з цим питання. Чоловіків не випускають, тому просто нереально велика кількість розлучень. Просто бум розлучень, тому що люди перебувають окремо один від одного більше 10 місяців не спілкувалися, просто руйнуються сім’ї, дружини, які виїхали за кордон звертаються із запитаннями: як розлучитися з чоловіком. Не всі готові до таких випробувань. Сумніше за все, що багато втрачають соціальні зв’язки з Україною, адже фізично не можуть спілкуватися особисто.
• Багато питань по виплатах аліментів. Було питання по Вовчанську. От його звільнили, там наша влада, не можемо отримати дані про аліменти, тому що виконавча служба не може їх знайти, а з лютого жінка з маленькою дитиною не отримує аліменти, в неїмаленька дитина, працювати не встигає, що їй робити, незрозуміло.

Ірина Баришевська