В межах ініціативи #Трибунал_для_путіна громадська організація «Чугуївська правозахисна група» отримала від Офісу генерального прокурора наступні цікаві дані.
В 2022 році правоохоронними органами України було зареєстровано 25970 кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за результатами досудового розслідування яких 619 особам повідомлено про підозру та 220 кримінальних правопорушень, за якими провадження направлено до суду з обвинувальним актом.
Серед них кількість зареєстрованих правопорушень за регіонами України:
Серед них кількість зареєстрованих правопорушень в розрізі статей 436-447 Кримінального кодексу України (кримінальні правопорушення проти миру,безпеки людства та міжнародного правопорядку) та результати їх досудовогорозслідування:
Тож, очевидно, що за період повномасштабного вторгнення росії значно збільшилась кількість кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку — зі 125 правопорушень в 2021 році до понад 25 тис. (збільшення в 200 разів, але кількість направлених до суду з обвинувальним актом кримінальних проваджень збільшилась не так значно). Збільшення відбулось переважно за рахунок ст. 438 («Порушення законів та звичаїв війни») і ст. 436-2 КК України («Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників»).
«Лідерами» за кількістю зареєстрованих кримінальних правопорушень вказаної категорії є Донецька, Київська, Харківська, Луганська, Херсонська, Запорізька та Миколаївська області, що є цілком зрозумілим враховуючи ситуацію та «звірства», вчинені окупантами на цих територіях.
Разом з тим, варто зауважити, що розслідування даних злочинів вимагає від органів досудового розслідування, прокуратури, суду, експертних установ та інших фахівців високого рівня мобілізації, концентраціїзусиль та ресурсів, адже доводиться діяти без права на помилку в складних умовах геополітичних, правових, безпекових, тактичних, логістичних, інформаційно-комунікаційних викликів. Тож, вважаємо, що великою мірою успіх реалізації завдань документування воєнних злочинів залежить відстандартизації процесу розслідування, алгоритмізації проведення процесуальних дій, якісноївзаємодії між підрозділами, врахування зарубіжного досвіду розслідування злочинних порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, результатом чого повинно бути притягнення усіх винних осіб до передбаченої Законом відповідальності.
Тому, цікавою в даному руслі вважаємо пропозицію створення в Україні Вищого суду з воєнних злочинів, створення якого має на меті сформувати національний механізм розслідування та притягнення до відповідальності осіб, яких підозрюють у злочинах проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в Україні, оскільки Міжнародний кримінальний суд (МКС) має юрисдикцію переслідувати тільки воєнні злочини, але не злочин агресії, зокрема щодо України. Крім того, такий міжнародний механізм зможепритягнути до відповідальності невелику кількість осіб, тому основну масу винних мають покарати національні суди – в Україні. Вищий суд з воєнних злочинів має доповнити дію чинних національних судів, Міжнародного кримінального суду та будь-якого новоствореного гібридного міжнародного трибуналу щодо злочину агресії.Така пропозиція, на нашу думку є доречною, і тому, що відповідальність Росії – країни-агресора та її громадян – це неодмінна частина комплексу питань національної безпеки України та її існування на світовій мапі, це умова нашого існування як нації. Питання складне, оскільки пов’язане з одночасним (зокрема й гібридним) застосуванням міжнародних та національних юридичних механізмів, а, отже, і розв’язання проблеми вимагає нетривіальних підходів та компромісів.