Як показує практика, діяльність поліції в умовах карантину досить активізувалась, зокрема, про це свідчить значна кількість адмінпротоколів, складених за порушення правил карантину. Так, лише у Луганській області, за даними Єдиного реєстру судових рішень, кількість протоколів, що надійшли на розгляд складає 1078.

Враховуючи таку статистику, складається враження, що правоохоронці намагаються таким чином створити “багату” статистику щодо порушників карантину і видимість власної бурхливої діяльності. Так, співробітники поліції складають протоколи за різними виявленими порушеннями, як-от: порушення умов самоізоляції, відвідування спортивних майданчиків і парків, перебування в громадських місцях без засобів індивідуального захисту (захисної маски на обличчі) тощо. Проте, аналіз судової практики, свідчить про очевидні зловживання правоохоронцями своїми повноваженнями, оскільки, за часту, люди стають, нібито, правопорушниками в абсолютно абсурдних ситуаціях

Втім, є одне “але”: складені поліцією адмінпротоколи, як уже зазначалося, скеровують у суд. І вже феміда вирішує, штрафувати чи ні.

Як показує статистика, лише в 10% випадків судді підтримують поліцейських та ухвалюють рішення про штрафи (в розмірі від 17 тис. грн). Решта 90% протоколів, грубо кажучи, макулатура, яка не підтверджена вимогами закону.

Тож, як бачимо, поліції надали повноваження виявляти порушників, але не навчили навіть, як правильно складати протокол, які докази мають бути, яка норма і якого нормативно-правового акту порушена і взагалі з чого складається та норма.

Так, судова практика свідчить про те, що суди закривають провадження або повертають матеріали справи на доопрацювання у зв’язку з тим, що:

• В порушення ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
• В порушення ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення чітко не вказано в чому полягала суть адміністративного правопорушення, тобто фабула адміністративного правопорушення не розкрита.
• В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме норми Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», порушено ОСОБА_1 , в чому полягають ці порушення, адже стаття 44-3 КУпАПє бланкетною (відсилочною), тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативноправового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
• У протоколі про адміністративне правопорушення зазначені свідки, однак не вказані відомості про їх адреси, що позбавляє можливості суд викликати свідків та опитати їх.
• Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять наступні недоліки в оформленні, а саме: 1) відсутні копія паспорту або іншого документа, який засвідчує особу, що притягається до адміністративної відповідальності; 2) долучені до матеріалів справи документи не завірені належним чином, не місять підпису особи, яка їх посвідчила, та не скріплені печаткою; 3) відсутні письмові пояснення свідків, які б підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення, 4) протокол не містить відомостей та належних доказів того, що правопорушник є суб`єктом господарювання.
• В протоколі не вірно зазначено прізвище правопорушника.
• Протокол не підписано особою, відносно якої його складено, та в ньому відсутній запис про відмову від підписання.
• В протоколі також нерозбірливо зазначено номер будинкув полі «місце реєстрації», що перешкоджає суду належно повідомити особу про час розгляду справи в суді.

Тому, вважаємо, що зазначена ситуація свідчить про явне суттєве порушення прав людей, на яких були складені такі протоколи, а в результаті суд їх не визнав винним. Зрозуміло, що громадяни зазвичай не знають всіх правових тонкощів і нюансів. До того ж кожний випадок є індивідуальним. Тому, у будь-якому разі варто мати можливість отримати оперативну і фахову правову допомогу